За кілька годин дебатів усіх учасників відвозять до лікарні із симптомами найсильнішого отруєння. Нічого, окрім води з графинів, постраждалі не вживали.

 

Хімічний аналіз показав – на столі була звичайна вода. Ця одна із фантастичних історій, розказаних у фільмі «Велика таємниця води». Досліди показують, що вода має слухову, зорову і навіть відчутну пам'ять.

 

Здавалося неймовірним, щоб вода могла «прочитати» написане, зрозуміти його значення та відповідно змінити свою структуру.

 

Вода, якою показували слово «дякую», утворила красиві шестикутні кристали, тоді як вода, яка піддавалася впливу слів «ти дурень», створила кристали, подібні до кристалів води, що «слухала» важкий рок, — потворні уламки.

 

А якщо вода сама тече по урбаністичних «уламках»? Пам'ять водопровідної води - це пам'ять про кілометри водопровідних труб. Прихильники теорії пам'яті води запевняють, очистити Н2О від домішок набагато легше, ніж змінити її інформаційну структуру. Вона пам'ятатиме про всі забруднення, які в ній містилися. І, на жаль, ділитися цією інформацією із нами.

 

З фізичного погляду людина – це вода. Але ж світ у свою чергу, як і людина, складається з води. Світовий океан займає понад 75% Землі.

 

Що пам'ятає світовий океан? Лірично налаштовані фізики припускають, що у природно структурованій воді спочатку було закладено всі прообрази світу: людини, рослин, тварин. Вона втілила все живе. І вона збереже пам'ять про життя кожного з нас.

 

Пам'ять води – поняття (основа гомеопатії), за яким вода на молекулярному рівні має «пам'ять» про речовину, колись у ній розчиненому. Водночас вода зберігає властивості початкового розчину після того, як у ній не залишається жодної молекули інгредієнта.