Легендарні люди

Софія Русова - талановита дочка України

"Такому народові, який не має своєї школи й не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого українця мусить бути завдання: рідна школа на Вкраїні". (Русова С.)

Нарешті виринуло із забуття життя, гідне подиву, світле й глибоке, довге і страдницьке, сповна покладене на вівтар служіння Україні. Сьогодні до нас повертається ім'я, і творча спадщина Софії Федорівни Русової - видатного педагога і письменниці, громадського і політичного діяча, палкої прихильниці національного виховання. Понад півстоліття її твори були приречені на забуття, не визнавалися й піддавалися дискредитації.

Але золоті джерела праць Софії Русової - не тільки історія педагогічної і психологічної думки, а й цілком сучасний, із сьогоднішніх позицій погляд на загальну проблему школи й освіти, визначення її цілей, завдань, основних принципів побудови змісту, форм і методів організації навчання.

Своє веліке серце, життя своє Софія Русова, дочка шведа і француженки (дівоче прізвище Ліндфорс) віддала країні, що стала її батьківщиною. В умовах нашої гіркої історії тавро української націоналістки позбавило культуру і педагогіку імені та праць Софії Русової на довгі десятиліття.

Народилася Софія 18 лютого 1856 р. в селі Олешня на Чернігівщині в родинному маєтку Ліндфорсів. Батько - полковник, швед за походженням, тривалий час перебував на віськовій службі у м. Олеську у генерал-губернатора Жерве. Федір Ліндфорс після нарождення другої дитини подає у відставку і повертається на Україну в рідну Олешню. В 1865 році родина переїхала до Києва.

В автобіографії Русова писала: "Ми з сестрою відкрили в Києві перший український Фребелівський дитячий садок. В 1873 р. почались мої щирі зносини з українськими діячами Драгомановим, Лисенко, Старицьким, Чубинським та ін."

У свої 16 років Софія стала членом Старої Громади. Саме тут і познайомилась Софія з Олександром Русовим - земським статистом, громадським діячем та етнографом. Вже на схилі літ Софія Федорівна згадувала, що найбільший вплив на її становлення мали М. Драгоманов та О. Русов.

У 70-80-ті роки 19 ст. Русова формується не тільки як педагог і вчений, а й як публіцист, літературознавець, мистецтвознавець, історик. Однією з перших її праць була стаття французькою мовою про Тараса Шевченка, яку О. Русов у Чехії передав І. Тургенєву і яка була опублікована у Франції. Взагалі ідеї великого Кобзаря пройдуть крізь усі педагогічні твори Русової. Ціла низка її праць прсвячена життю і творчості Г. Квітки-Основ'яненка, Г. Сковороди, М. Гоголя, М. Драгоманова, Т. Шевченка.

У наступний період головну свою увагу С. Русова зосереджує на педагогічній творчості. Тільки за 1910 - 1914 рр. вона у першому українському педагогічному журналі "Світло" надруковала понад 100 своїх статей, розвідок, рецензій. З під її невтомного, мудрого і талановитого пера вийшла ціла низка статей, присвячених проблемам національної освіти різних народів Росії.

Проаналізувавши багато робіт із педагогічної та психологічної тематики, Русова приходить до висновку, що гармонійну людину можна лише тоді виховати, якщо будуть виконуватися такі умови:

− виховання повинно бути індивідуальним;

− національним;

− відповідати вимогам часу;

− бути вільним від урядових вимог.

Софія Русова справедливо вважається класиком вітчизняного дошкільного виховання, про що красномовно свідчать її твори «Теорія і практика дошкільного виховання», «Дитячий сад на національнім грунті», «Дошкільне виховання», «Нова школа соціального виховання», «Націоналізація дошкільного виховання», «Нові методи дошкільного виховання», «Роль жінки у дошкільному виховання» та інші, а також подвижницька практична діяльність у галузі дошкільного виховання.

Проминули літа, десятиріччя, давно немає серед живих відданої своєму народові дочки, невтомної трудівниці на культурно-освітній ниві - Софії Русової. Але назавжди залишилося з нами і серед нас те Добре, Вічне і Розумне, що вклала ця жінка у всеукраїнське багаття духовного утвердження нації Той духовний вогонь і сьогодні гріє всіх, кому дорогі рідна історія, культура. 

Вшановуючи внесок Русової у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти, 2005 року Міністерство освіти і науки України запровадило нагрудний знак «Софія Русова». Ним нагороджують наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників за значні особисті успіхи у галузі дошкільної та позашкільної освіти.