Чарівні краплинки

Осінь завжди зачаровує серце людини незбагненністю кольорів і відтінків а ще дивовижною неповторністю краси природи. Кожен день не схожий на попередній. Він дивує, дарує нові кольори і форми, тривожить сумними звуками і подіями, бо кожного дня відбуваються зміни. То небо синє-синє, безмежне і бездонне, то пливуть по ньому дивні хмарки, то стало воно сірим і сумним, задощило густим дощиком, все втратило свої кольори, то знову засміялося сонце з висоти, розфарбувало дивосвіт і зігріло все довкола, ніби літо повернулося...

 

ОСІНЬ, НАША ОСІНЬ

Осінь наша, осінь —

Золота година,

Неба ясна просинь,

Пісня журавлина,

Бабиного літа

Довгі, білі коси...

І дорослі й діти

Люблять тебе, осінь.

Та не тільки славна

За свою ти вроду —

Урожай іздавна

Ти несеш народу:

Щедра і дорідна,

Пахнеш ти медами,

Славиш край наш рідний

Зерном і плодами!

М. Познанська

 

ЖОВТЕНЬ

Тихо осінь ходить гаєм.

Ліс довкола аж горить.

Ясен листя осипає,

Дуб нахмурений стоїть.

 

І берізка над потоком

Стала наче молода.

Вітер, мовби ненароком,

Їй косиці розпліта...

Н. Приходько

 

 

КЛЕНОВІ ЛИСТКИ

Осінь, осінь... Лист жовтіє.

З неба часом дощик сіє.

Червонясте, золотисте

Опадає з кленів листя.

Діти ті листки збирають,

У книжки їх закладають.

Наче човники, рікою

Їх пускають за водою.

З них плетуть вінки барвисті —

Червонясті, золотисті.

І. Блажкевич

 

ОСІНЬ

За моря далекі

Та й за три землі

Журавлі й лелеки

Літо понесли.

В голубих долинах

Скошена трава.

Плахти на калинах

Вітер обрива.

Листя жовто-яре

Сиплеться в саду, 

І чубаті хмари

Плачуть на ходу.

Гомонять про кригу

Сині ручаї, 

І вже просять снігу

Ниви і гаї.

К. Журба

 

Зима - дивна пора, коли земля вкутується в білосніжну ковдру, а природа засипає, смакуючи в сні майбутнє весняне пробудження. І, адже, дійсно, зима - це врочистий стан душі. Біле покривало снігу, сніжні шапки на деревах, що іскряться бурульки на дахах, - все це створює піднятий, веселий настрій. Природа виглядає ошатно й добірно. Звичайно, ця краса холодна. Не випадково адже наші морози є легендарним явищем. Але, незважаючи на морози, від снігу, що іскриться, стає тепло й радісно на душі.

Зима завжди була красивейшим порою року, що завоевивали серця письменників, поетів, художників... У літературі й мистецтві цей період завжди асоціюється з різними «сніжними» мотивами: укутані в білі шапки ліси, пухнаті білі покривала на полях, сани, що пробираються через високий сніг. Дійсно, зима в нашім розумінні - це морози, покриті кіркою льоду озера й ріки, на яких так мило й мальовничо розсідаються рибалки, що заснув природа, укутана білою ковдрою.

 

ВИПАВ СНІГ

Вдягнувшись тепліше,

Морозяним ранком

Мариночка вийшла

І стала на ґанку.

 

— Як гарно навколо!

Все вкрилось кругом

Пухнастим та чистим

Блискучим сніжком.

 

У білому вбранні

Зелені ялини.

Під сніг, як під ковдру,

Сховались рослини,

 

Щоб їх не дістали

Морози страшні,

Щоб взимку заснути

Й ожить навесні.

 

Ставаймо на лижі,

Сідаймо в санчата,

Берімо коньки,

 

Щоб стрілою помчати!

Хай щоки щипає

Мороз жартома!

Хороша погода!

Весела зима!

Забіла Наталя

 

ЗИМОНЬКА

Зимонько, голубонько 

В білім кожушку, 

Любимо ми бігати 

По твоїм сніжку. 

Всім рум'яниш личенька 

Ти о цій порі 

І ладнаєшь ковзанки 

В нашому дворі.

Забашта Любов

 

ПОРОША

Мов хазяєчка хороша,

Побілила все пороша.

Любо глянути довкола —

Білі луки, ліс і поле!

Навіть зайчик між снігів

До краплиночки збілів.

Всі радіють: «Ну й хороша

Ця хазяєчка пороша!

Г. Демченко

 

УСІ ДЕРЕВА В ІНЕЇ

Усі дерева в інеї —

У білому, у синьому.

Ростуть димки над хатами

Стовпцями волохатими.

Гілки похитує вітерець,

Снігур сніжок покльовує,

А Морозенко-пустунець

Нам вікна розмальовує.

А. Камінчук

 

 

Весна прийшла. Сніговій королеві довелося поступитися їй, хоча цього так не хотілося робити. Всюди починають весело щебетати горобці. Дзвінко дзюрчать струмки.

С кожним днем теплішає. От уже і сніг розтанув, і земля вкрилася свіжою зеленою травою. Постійно дме вітер, але він уже м’який, теплий, наповнений ароматом перших квітів. Пригріває сонечко, а у вітах дерев співають птахи, що повернулися з теплих країв. Бруньки набухли та от-от перетворяться на молоде листя. Заквітають вишні та абрикоси, розповсюджуючи навколо себе солодкий аромат. Скоро сади стоятимуть наче в білому тумані. Усе довший день, все приємніша погода. Весна – то час пробудження та оновлення природи, сповнене краси та радості. 

І ось незабаром починають цвісти яблуні, груші, сливи, вишні. Це найкрасивіший час навесні. Яка краса! Дерева обсипані білим цвітом, а який аромат ширяє в повітрі. Не дарма стільки віршів, пісень присвячується цій прекрасній порі року. Дивишся на всю цю красу і душа радіє.

А як красиво на світанку, коли перші сонячні промені ковзають по сонному саду. У цю мить усе світиться рожевим світлом. Сонце піднімається вище і ось уже яблуні стають білими. Вся трава усипана мільйонами діамантів, які іскряться, сяють, переливаються. Але сонце піднялося з-за обрію і казка розтанула.

 

ПЕРШІ КРАПЕЛЬКИ ВЕСНИ

Ще навколо біло-біло,

Та вже сонечко пригріло.

І з-під стріхи: капу-капу! —

Прямо цуцику на лапу. 

 

Цуцик носа підставляє,

Цуцик хвостиком виляє:

Він радіє довгожданим

Першим крапелькам весняним

Г. Бойко

 

ВСЕ НАВКОЛО ЗЕЛЕНІЄ…

Все навколо зеленіє,

Річка ллється і шумить.

Тихо, тихо вітер віє

І з травою гомонить.

Як тут всидіти у хаті,

Коли все живе, цвіте,

Скрізь дзвенять пташки крилаті,

Сяє сонце золоте…

«Швидше, мамо, черевички!

Глянь, як весело в саду!

Ти не бійся — до кринички

Я і сам не підійду».

О. Олесь

КОТИКИ ВЕРБОВІ

Сонце по діброві

Ходить, як лисичка.

Котики вербові

Жмурять жовті вічка.

Вже не хочуть спати,

Хоч і трішки сонні,

Гріють лапенята

На яснім осонні.

А. Камінчук

 

ЧАРІВНА ПОРА

Чуєш? Жебонять струмки!

Чуєш? Цвірінчать пташки!

Глянь! Бруньки он на гіллі..

В синім небі — журавлі…

Перші проліски цвітуть,

Перші джмеликі гудуть

Це прекрасна й чарівна

В гості йде до нас весна!

Скоро прилетять в гаї

Голосисті солов’ї,

Будуть радо щебетать,

Будуть весноньку вітать.

Т. Корольова

 

 

Літо - це пора року, яке радує своїми барвами, різноманітними квітами. Літо – кольоровий сезон! Найбільше, звичайно, в літній порі зеленої фарби. Трава зелена, листя на деревах і кущах теж зелені! 

Але не однієї зеленню яскраво літо. Небо в літню пору - яскраво-блакитне. Світанок - ніжно-червоний. Захід переливається багатьма відтінками: червоним, рожевим, бузковим. Але в літню грозу небо показується зовсім в іншому вигляді! Наповзають сизі хмари, наливаються чорнотою, а блискучі блискавки прорізають простір. 

Безліч фарб дарують літу квіти. Червоні троянди, білі ромашки з жовтою серединкою, помаранчеві садові лілії, блакитні братки, фіолетові дзвіночки, пурпурні мальви. Сторінки не вистачить, щоб перерахувати всі чудові літні квіти! А із зелені визирають ще стиглі і плоди, овочі та фрукти. Це яскраві абрикоси, смугасті кавуни, яскраво-червоні помідори, жовтуваті груші, червонощокі яблука! Всі вони – дари природи. 

Літо - барвиста пора, і навіть не тому, що влітку можна бачити навколо безліч різноманітних квітів. Просто літо щедре та різне саме по собі. У нього багато різних сторін, дарів, секретів, а тому воно сповнене неповторної краси. Хочеться насолодитися нею, поки літо ще не закінчилося. 

СЛАВМО, СЛАВМО ЛТО! 

Червень дбав про нас —

Ягід нам припас.

Липень дав нам радо

Меду повен кадуб.

Серпень серед нив

Жниварів зустрів.

Жнімо, жнімо жито!

Славмо, славмо літо!

Храпач Григорій

 

ЛІТО

Літо, літо золоте

випиває роси

та з пшениченьки плете

Україні коси.

Виглядає з-поміж віт

вишнями в садочку,

одяга на цілий світ

сонячну сорочку.

А. Загорудний 

СПЕКА

поливаю наш садок,

мов я— прозорий дощик,

і спраглі ротики квіток

радіють краплі кожній.

 

А в небі синьому ніде

немає ані хмарки,

такий гарячий нині день,

що навіть лісу жарко.

 

Ліщині хочеться води,

і травам хочеться води,

і навіть вітру в лободі

страшенно хочеться води,

струмочок майже не тече,

прив'яло листя в липи...

 

От став би справжнім я дощем —

тоді усе полив би!

Костецький Анатолій